pix
Украинская Православная Церковь
Киевская епархия

О храме


Історична довідка


Згідно свідчень Л. Похилевича, котрий спирався на історичні документи, можна зробити висновок, що перший відомий нам Свято-Михайлівський храм Бородянки з’явився у містечку на початку трагічного для вітчизняної історії вісімнадцятого століття. Клірові відомості (своєрідні літописи, котрі велися при кожному православному храмі ), уточнюють і дату його побудови – 1728 рік. І хоча для Л. Похилевича цей рік є датою не спорудження храму, а його ремонту, такий різнобій свідчень легко пояснити. Справа в тім, що після капітальних ремонтів, за який зрушується з місця церковний Престол, церкву завжди переосвячували і дата такого переосвячення вважалася новою датою побудови храму.   

Зрештою, другий храм, споруджений у 1797 році, був значною мірою збудований  з деревини старої церкви і тому в деяких документах продовжували називати дві дати побудови – і 1728, і 1797 роки.
Поява першого храму відбулася в непрості часи. Бородянка перебувала на території Польщі, котра силою зброї насаджувала унію. Уніати відрізнялися від православних тим, що зберігаючи частину православної обрядовості, відреклися  від самої суті Православ’я – прийняли католицькі догмати і підпорядкувалися римському папі). Боротьба за чистоту віри була кровопролитною – коли до Бородянки вступали польські каральні команди, то в Михайлівському храмі служили уніати. Коли ж їх виганяли місцеві гайдамаки, то в церкві знову служилося по-православному.

Методи навернення до папського престолу яскраво ілюструє Л.Похилевич, коли описує встелену трупами Бородянку на другий день Різдва Христового 1693 року. В ті часи сотні мешканців містечка стали мучениками за Христа – вони воліли краще померти, ніж іменуватися уніатами. А в подальшій нашій історії були і періоди, коли величезні регіони лежали пустками внаслідок звірств католицьких «хрестоносців».

В пам’ять про жертви цього релігійного геноциду встановлено пам’ятний хрест та каплиця яку освячено на честь Києво-Печерських святих.Але наприкінці вісімнадцятого століття Бородянський край перейшов від католицької Польщі до православної Російської імперії і віковічній вірі наших предків уже ніщо не загрожувало. Осередком духовного життя містечка на довгі десятиліття став Свято-Михайлівський храм.

Він являв для того часу трикупольну споруду, возведену з дубової деревини. Окрасою церкви був різьблений невисокий іконостас, який відділяв основну частину храму від вівтаря. Стіни вівтаря та центральної частини церкви були прикрашені іконами. Освітлювалося церковне приміщення паникадилом, що висіло посеред храму. В одному з кутків церкви стояла купіль для хрещення дітей – в ній свого часу побував кожен мешканець Бородянки. Гарними були і храмові хоругви, які мали на собі іконографічні зображення.
В церкві існував досить широкий вибір священицьких риз, підризників та іншого богослужбового одягу. Розкішною була і церковна бібліотека – в ній поряд із книгами суто богослужбового змісту перебували і видання з галузі медицини та сільського господарства. В тім зберігся список богослужбових книг, датованих 1828 роком, який подає нам детальні свідчення про асортимент книг у бібліотеці храму.
Прихожани Бородянки дбайливо ставилися до свого храму, і у випадку потреби цілою громадою бралися за його ремонт. Особливо ж зближували мирян стихійні лиха, котрі деколи зачіпали і бородянський храм. Наприклад, у 1808 році  храм постраждав від блискавки, про що повідомляється у історичних документах. Тоді його відновили всією громадою. Подібні ремонтні роботи здійснювалися прихожанами і в подальшому. Саме в такому вигляді  Свято-Михайлівська церква проіснувала до радянських часів.

Після десятиліть більшовицької руйнації  в Україні знов стали відроджуватися храми. В 1994 році настоятелем Свято-Михайлівської парафії селища Бородянка став протоієрей Віктор Талько. Його енергійна пастирська діяльність стала запорукою того, що чимало мешканців  міста стали відвідувати храм, жити не лише матеріальним, але й духовним життям. Досить швидко невелике тимчасове приміщення стало тісним для все більшої кількості прихожан. В  1997 році у Бородянці відбулося закладення нової споруди Свято-Михайлівської церкви, яке було здійснене митрополитом Київським і Галицьким Володимиром (Сабоданом). Кошти на будівництво храму були надані місцевими меценатами. Зрозуміло, що збиралися пожертви і серед мешканців Бородянки.

В 1999 році будівництво було завершено, а в ювілейний рік 2000-ліття Різдва Христового храм було  освячено Предстоятелем Української Православної Церкви Блаженнійшим Володимиром, митрополитом Київським і всієї України. На це історичне для Бородянки свято, з’їхалося духовенство з усього Бородянського краю.
Не забували Бородянці й про те святе місце, яке порожнім не буває. На місці історичної Свято-Михайлівської церкви довгий час стояв пам’ятник Леніну і тогочасна влада довго не дозволяла збудувати там церкву. Але життя не стоїть на місці. Вдалося домовитися з місцевою владою про перенесення пам’ятника на інше місце. І там, де не одне століття стояв храм, знищений в буремні 30-ті роки, протягом 2002-2005 років було споруджено порівняно невелику каплицю котра зараз є окрасою центральної частини Бородянки. Каплицю у 2005 році також було освячено Предстоятелем УПЦ Блаженнійшим Володимиром. Селищна рада Бородянки прийняла рішення про дозвіл будувати каплицю саме в день пам’яті Києво-Печерських угодників Божих.
Обидва новозбудовані храми стали центрами духовного життя всіх православних віруючих Бородянки. Під час богослужінь обидва храми все більше наповнюються мирянами.

 

 

Джерело: «Свято-Михайлівський храм містечка Бородянки: минуле та сучасність». Видавець О.В.Пшонківський. Біла Церква. 2009.